Аутизм

Кого ви уявляєте, коли чуєте про аутизм? Замкненого в собі генія… Когось хто виграє мільйони рахуючи карти в казино, хто надзвичайно швидко рахує подумки, має фотографічну пам’ять або феноменальні здібності в музиці чи математиці?

Або дитину чотирьох років, що не говорить, не виконує прохання батьків, не йде на контакт. Дитину, що при найменшому невдоволені видає істерики, які майже неможливо зупинити. Дитину, що не помічає нікого навколо, любить крутитися, розкачуватися. Дитину, що годинами може гратися однією іграшкою, але її увага і на секунду не затримується на тому що потрібно вам. Дитину яка зовсім не розуміє і не слухає вас…

І перше і друге – аутизм. Перше – це аутизм який вам показує голівуд. Загадковий і в певній мірі величний, бо ми всі любимо історії про дивних, важких в спілкуванні але, по-своєму успішних, геніїв. Друге – це аутизм з життя, аутизм якого більшість не бачить і не помічає. Аутизм про який не знімають кіно. Це аутизм з яким в нашій країні батьки залишаються сам на сам, з яким вони не знають що робити, і не можуть знайти того хто щось порадить або хоча б пояснить.

Права людей з інвалідністю, дітей з інвалідністю та їх батьків в Україні.

Для того, щоб захищати та відстоювати свої права – їх треба знати. В даній статті розглянемо які саме права мають особи з інвалідністю в Україні, зокрема трудові права. Основним Законом, після Міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і Конституції України, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Право на працю — це одне з конституційних прав людини, визнаних міжнародними актами й чинним українським законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (надалі – Закон) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР ), законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто наявність інвалідності в особи ніяким чином не може стати фактором, через який можуть бути обмежені її права як людини і громадянина.

Частина 1 статті 2 цього ж Закону визначає, хто є такі особи з інвалідністю. «Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій  організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист».

Звертаю Вашу увагу на те, що в Законодавстві чітко вказано про обов’язок держави створити такі умови для осіб, що мають інвалідність.

Також в ч.2.ст. 2 цього ж Закону чітко вказано, що «Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.»